А за вікном туман, я знову у лікарні
І бачу стільки світла, що в вікні,
А там в тумані сірім ходять дівчата файні
І усмішки дарують прохожим чарівні.
Але туман, присівши, закрив вікно від світу
І вже почав синіти невборканий сивець.
Та враз кудись подівся, певно злякався вітру,
І перший промінь сонця прорвався накінець.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=304180
Рубрика: Лірика
дата надходження 04.01.2012
автор: Віталій Назарук