Я просто йшов у темряві, всліпу
Збирав шматки того, що звалось серцем
Здавалося, ще крок і я помру
Й ніхто не буде плакать за безумцем.
Але підступній долі стало мало
Вона дала надію ще одну -
На сторінках життя намалювала
Тебе зеленооку, чарівну.
І що тепер робити із собою?
Я й не помітив як попав в полон
В твій милий сміх поринув з головою
У мої сни ввірвалась мов циклон.
Пробач мені банальні одкровення
Не маю права потривожити тебе
Та як чинити якщо ти моє спасіння
І мою душу за тобою в даль несе?
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=304170
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 04.01.2012
автор: Bullet