Старі й нові, відомі і забуті,
Чи випадково кимось десь почуті
Слова, слова, з них сплетені думки,
З них зіткані невидимі нитки,
Які вплітаються у людські долі.
Слова-ключі, слова-паролі,
Їх так багато на землі.
Слова рояться в голові.
Слова, слова бринять в ефірі.
Чи хтось колись у них повірить?
Слова, слова, що кануть в Лету.
А сенс? Шукаю тебе, де ти?
Шукаю сенс в пустих словах,
Що пропав безвісти в світах.
Агов! Ти чуєш? Віднайдися!
Ти так потрібен, подивися!
Тебе сьогодні так бракує.
Без тебе – край. І хто врятує?
Без сенсу все – лиш купа літер.
А з часом їх розвіє вітер…
30.12.2011р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=303522
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 01.01.2012
автор: Анастасія Витрикуш