Вона казково з баби снігової
Крізь подих льодоставу перейшла
У світлу юнь шовкового зела,
Що вим’я хмар на оболонях доїть.
І поки не прокинеться бджола
І бруньку шишки зв’яжуть голки хвої,
Її душа не матиме покою
Ні день, ні ніч, аж до пори тепла.
І вітровій - небес хоробрий воїн -
Не в силі їй вчинити й крихти зла,
Вона його отим перемогла,
Що проти вроди світ не має зброї,
Хоча писання про її діла
На золотому сохнуть аналої.
29.12.11.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=303035
Рубрика: Пейзажна лірика
дата надходження 29.12.2011
автор: Рідний