Я програю жорстокий виклик долі,
Сьогодні твій заслужений реванш.
Вже помираю відчаєм на волі,
Ти просто біль забутий наш.
І на руках забуті ноти серця,
Любов на двох, і біль крізь тишину.
Для тебе це коханням зветься,
І вічний крах у душу, в глибину.
Тебе нема промовлю із просоння,
Чому тебе в небес просила?
Журба, як подих і долоня,
Коли прокинусь,зрозумію, злива.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=302796
Рубрика: Лірика
дата надходження 28.12.2011
автор: Колос надії