Пройшло вже літо-
Календар перегорни,
Забудь всі грози й суховії.
І знов у гості будем ждать весни,
Яка любов породить і нові надії.
Хоч швидко літо промайнуло
Й немало в нас турбот було.
Та іскра сонечка ясного
Пробудить в серці в нас тепло.
Ми дні казкові пригадаєм,
Відчувши вранці прохолоду.
І теплі спогади шукаєм,
Щоб посміхнутися нагоду.
Та люди часто забувають,
Що кожна мить життя- безцінна.
Самі не знаєъть що шукають,
Найголовнішого ж не помічають.
Чому цінуєм як втрачаєм.
Від ближнього добра ждемо,
Коли свого не проявляєм,
Весь час на місті стоїмо.
Життя- це рух без перестанку
І кажен день ти насвітанку
Подякуй за життя святому
Допоки маємо ми змогу...
Доки не пізно - озирнись,
Усьому світу посміхнись.
В усьому злому враз зізнайся
Й за кожен гріх ти сам покайся.
Зробивши це ти враз прозрієш,
І таку істину відкриєш:
Хоч настрій в тебе є мінливий,
Та знаєш точно ти - щасливий!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=302633
Рубрика: Лірика
дата надходження 27.12.2011
автор: Володимир Коваленко