Знову твій голос, твій сміх, твої очі.
Якісь вони стали для мене байдужі.
Давно вже забула недоспані ночі.
Колись ти був рідний, а зараз - не дуже.
Ти знаєш, я довго чекала на тебе.
Сумні стали очі, немов постаріли.
Ні слова не скажу. Думки линуть в небо.
Із серця я вийму отруєні стріли.
Здається, що часу минуло багато,
А я все одно за тобою сумую.
Хай кажуть, що я принципова занадто,
Але ж я секунди без тебе рахую.
Я знаю, звучить все це, як божевілля.
Емоції рвуться, як біле намисто.
Так холодно. Снігом присипало гілля.
В думках, наче після дощу, чисто-чисто...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=302271
Рубрика: Лірика
дата надходження 25.12.2011
автор: Люба Василик