Сніжинка! Господи, сніжинка!
Нарешті, випав перший сніг!
Слідами втоптана стежинка
Незвично тулиться до ніг.
Вже Рік Новий на білих конях
Свою дорогу проклада.
Сніжинка тане на долонях...
Поглянь, так це ж проста вода!
Вогнями світиться ялинка,
І дітвора довкруг снує,
А Дід Мороз вже за хвилинку
Дарунки з торби дістає.
Така весела колотнеча -
Цей Новорічний карнавал.
І серпантин ляга на плечі,
І давня казка ожива...
Діждались, врешті, тої миті,
Коли стрічаються Роки.
По вінця келихи налиті...
До дна! До дна напій терпкий!
Хай щастя піниться по вінця
І розбиваються жалі.
Щадить хай доля українців
На рідній, батьківській, землі!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=302202
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 25.12.2011
автор: Дощ