Ну й що? Упав і крикнув лише – «Ой!»
Забилось серце, а душа зомліла.
Це ранив душу відчайдушний зойк,
Ніхто не запитав, чи заболіло.
Ніхто руки піднятись не подав,
Хоч очевидців назбиралося досить…
Сльоза котилась, але не ридав,
Хоч падав наче листя в пізню осінь.
Ще піднімусь, очищусь, хоч і сам,
В мені достатньо волі, сили й духу
І Віршам помолюсь, і Небесам,
Прошу лише, щоб Бог мене послухав!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=301681
Рубрика: Лірика
дата надходження 22.12.2011
автор: Віталій Назарук