Вона мені кохана і сестра,
Моя утіха і сердечна туга,
Окрилення для хомута і плуга,
Наснага для ліричного пера.
Не знаю я у чім моя заслуга.
Отак в чудесний спосіб із ребра
Мені Господь дав ласки і добра -
Коханого і відданого друга.
З озер очей черпаю осіяння,
Джмелем бриню над лоном осяйним,
З колосся кіс збираю роси раня,
З ланіт спиваю холоднечу зим.
Хоч біль не раз несе її кохання,
Себе в житті рятую саме ним.
19.12.11.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=301056
Рубрика: Сонет, канцон, рондо
дата надходження 19.12.2011
автор: Рідний