Чорна гора тримає на собі білого слона
Фортецю снів гірських хлопів і неба
Запам'ятовує прийдешніх тих зівак
Які ночують в середині його черева
Гора одягнена в сукно попа
Яке невидимо оберігає скарб Олекси
Того що брилою вбив дідька на вершечку
І захищав гуцулів аж до смерті
Вона ще й дотепер притягує до себе загадковістю
Ламає сильних взамін підносячи знедолених
А білий слон поївши перед сном
Вслухається у голоси чудних відьом
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=299742
Рубрика: Лірика
дата надходження 13.12.2011
автор: Migelito