Думками повна голова,
Хоч вже стара і сивочола.
У світі ще того нема
Хто врятував би мене знову.
І не прошу я порятунку,
Хай ці кайдани будуть вічні!
Король міняє свою думку.
Мене ведуть на площу в місті.
Слова, що рот мій вимовляє,
Паплюжать моїх предків пам'ять,
Але душа з ними літає,
Хай як кайдани рук не давлять.
І тут король мовляє слово.
І знов під сумнів його чесність.
Народ,послухавши промову,
Радіє.
Останні думки...
Площа стала ешафотом.
Душа летить до дерева у лісі.
А голова наколена на списі.
Останні думки:
Я - син свого батька.
Я - батько своїх дітей.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=299723
Рубрика: Лірика
дата надходження 13.12.2011
автор: Kenny