Вона не розуміє, що біда,
Не по її вині прийшла до хати,
Останню каплю теплого добра
З собою в домовину взяла мати…
Що залишила донечку одну,
А батько десь подівся і не знати…
І світ приймає нову сироту,
Яка повинна в світі виживати.
Як важко на душі за цих дітей,
Чому Господь дав їй невтішну долю,
Вона ж від татка ждатиме вістей,
А серденько щемітиме від болю.
Дитя Землі! Кровиночко мала!
Молюсь за тебе, будь в житті щаслива!
Щоб доля світлим шляхом повела
І вижити в цім світі мала силу!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=299684
Рубрика: Лірика
дата надходження 13.12.2011
автор: Віталій Назарук