Я напишу сама собі всю зИму.
Я розмалюю гори й небеса.
З вершин спускаючись щоб сонечко світило.
Щоб сірість чорною для мене не була.
Я буду бачити у цим своїм малюнку
Лише чудові й сніжнії ліси.
Радітиму немов дитинка
Від снігу що всім пада на носи.
Я напишу свою історію з початку.
(Адже початок лине із зими.)
Я посаджу в собі нове зернятко,
Щоб паростки пустило до весни.
Сама, своєю правою рукою
Я напишу собі прекрасну зиму всю.
І від морозного, що навкруги, конвою
Радітиму, й чекатиму весну свою.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=298865
Рубрика: Лірика
дата надходження 09.12.2011
автор: zhura