А я за ворогів своїх молюсь.
І зовсім ворогами не вважаю.
Самі як, десь – недо́їдки лишаєм,
Ну як тій хижині – не гризти...глузд!
Духовно - зможу попіднятися, повітрям? -
То ним, корисним зразу стану - всім на світі!
А як не зможу...що - застоюється, кисне,
На те й хробак повзе, щасливий: смочке, висне...
16.11.2011р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=298643
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 08.12.2011
автор: Юхниця Євген