Немов задимлений кришталь,
Зими дзвінкий холодний подих...
І тягнеться шовкова шаль
По всіяних серпанком сходах...
І нагинає вітер сни
Скляними гронами до стелі,
Під білизнОю пелени
Застигли літні акварелі-
Аж до наступного тепла,
Терпкого подиху відлиги.
Вже річка коси заплела
Під люстром кованої криги.
І, мов венеціанське скло,
Хрумтять потріскані крижини...
Сріблясте плетиво лягло
На кущик сонної ожини.
Якась незвідана печаль
Скувала тихий сон природи...
І, мов задимлений кришталь,
Клубиться мій шовковий подих...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=298636
Рубрика: Пейзажна лірика
дата надходження 08.12.2011
автор: Наталя Данилюк