В рядків тенетах слів печалі дзвін,
Бо хтось згадає тихі «Сльози часу»*,
Вони течуть на мокрий вже ослін.
Хотів присісти? Взрій же цю заразу!
Ти сам її створив, і хто там й тут.
А прокурор «пришиє» вирок власно,
Та не тобі, а долі сивих пут.
Злочинцем й свідком будеш одночасно!
Давай же, свідч супроти позолот.
То фальш, його не знали Сонця діти.**
Не вирватись і з блиски слів-болот.
Та роздягайся вже з облуди сітки!
Сльоза впаде з драбини часу знов
На простирадло ніжне з пуху й страху,
Шипи покриють терни перемов.
Реальність сподівань, іди на плаху…
* «Tears of time» пісня doom-metal команди «Crematory»;
** інки, як й інші народи, вважали себе дітьми сонця,
у них золото виконувало різні функції,
тільки не засобу накопичення багатства.
07.12. 18.37. поїзд: Тернопіль – Чортків.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=298563
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 07.12.2011
автор: Ярослав Дорожний