Гливкі осіннії тумани,
Навіщо вам душі моеї рани?
Навіщо листя,
зморене вітрами,
Калюжі так незграбно накриває?
Я всеодно, іду із мокрими ногами.
За мною пес,безхатченко,кульгає.
Уже недовго йти.
До сивої зими не так далеко.
А далі вже межа,
А далі пекло.
Але мене не полишає сподівання,
Бо восени хоч зрідка сонце сяє.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=298252
Рубрика: Лірика
дата надходження 06.12.2011
автор: терен юрій