Осінній Любінь. Тихий і щемливий.
Поважні клени тулять до ялин.
Старезний дуб в промінні сонця гливий
І падолист, що призабув про спин.
Вузенька стежка зашепоче листям.
Смарагди трав виблискують в тіні.
Червоний глід розсипаним намистом -
Кривава Мері плаче уві сні.
Тріпоче стан цнотливої берези –
Ще роздягатись їй не до смаку.
Нахабний промінь крише листя лезом
І розстеляє килими в парку.
Здригнеться туя в поцілунках вітру,
Зелені вії ледь замерехтять.
Осінній фільм. Тут ні до чого титри.
Тут почуття замріяно мовчать.
Здається світ у русі зупинився,
Щоб хоч на мить скупатись у красі.
Це тихий Любінь осені вклонився
За спокій, тишу і принади всі.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=297381
Рубрика: Лірика
дата надходження 02.12.2011
автор: Міла Савченко