Небуденна якась гіркота. Хай самотніми скверами,
Хай нагими серцями або ногами кволими,
Чи душею одною лише б за собою вели ми,
Щоб тільки не схибити і не ходити колами.
Перекреслити всесвіт, зібрати цей пазл, зрозуміти, як
Взяти сoнце в долоні, не горіти ж йому самотньому.
Освіти мені стежку. Налий мені воску на шлях.
Нагодуй мене тишею і не питай "чому"...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=297159
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 01.12.2011
автор: ІлюзіЯ