Не в силах змінити нічого,
так завжди до мене було,
не можу змінити я русло,
яке вже віками текло.
Забула давно про образи,
і висохли сльози мої,
невдячні знецінені фрази
здалися в запеклім бої.
А розум ще хоче боротись
і галас стоїть в голові,
що рано мені ще здаватись,
ой рано здаватись мені.
І наче в агонії мозок
останні сили черпа -
я сильна, я буду боротись,
не здамся, іду до кінця!
Я сильна ?..
Та сили все ж мало.
І галас по трохи вщуха.
То що? Може все таки здатись?
У відповідь - тиша лиха.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=296965
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 30.11.2011
автор: Марія Семенюк