Всі дивилися на тебе і розуміли -
ти найкращий пілот,
адже треба високо підіймати голову,
аби бачити твої мертві вузли.
Так само мертві, як і наші серця,
закидані шматками старого заліза гвинтів
у кутах твоєї технокімнати,
розтрощених крилами літака.
Ти не помічав як б'єш вікна
й не бачив як ванна сусіда
відтепер висіла на вулиці
десь між чотирнадцятим і першим
залізобетонними поверхами,
й зрозуміло - сусід саме приймав душ...
Він часто кричав тобі, що ти підaр,
але голос його рубався на паштет
в середині важких турбін,
лунав з них же тисячами відповідей
схожого образливого характеру.
Від того і так мокрий чоловік пітнів,
ковтаючи слину думав, що вдавиться і помре,
але тільки вкотре ссяв собі під ноги,
створюючи штучну жовту осінь у воді:
рідина тьмяніла й опадала,
з нею - блискуча ванна під струменями холодного вітру,
зламані труби ревіли, а може то твій літак?
Хтось написав "підаp" у тебе на дверях.
Так, ти не любив жінок,
проте не плекав і чоловіків.
Подейкували - у тебе металеве серце,
насправді ж - тільки очі й нігті на ногах.
Ти літак.
Твоє серце все ж іноді дзвенить,
а хтозна - то ключі у мене в кишені...
Останній раз ми бачилися півроку тому,
коли ти іменував свій новий витвір
"Обличчям молодого троля".
З його "усмішки" мали падати руйнівні бомби,
та тебе посадили у в'язницю
через те, що ти вкрав у якогось діда шурупи й ціпок.
(Навіщо тобі був ціпок?)
Коли вийдеш на волю -
заспівай мені блатних про літаки,
позаяк кращого пілота годі й шукати!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=296892
Рубрика: Верлібр
дата надходження 30.11.2011
автор: Фелем Ящірка