Знову вітер, теплий, пестить скроні...
І повітря чисте в легені летить,
Світ, немов у тебе на долоні,
Невідкритими дорогами манить.
А для подорожі так мало треба,
(хто збирає гроші – з хати не піде):
Ровер, булка із компотом, погоже небо,
і намет, якщо погоже небо підведе.
Щастя у очах і у долонях,
І його не втратить мандрівник...
Хай за плечима ні дому, ані плоту,
Лише гітара на якій він чарівник.
Хтось закине – де сім’я і діти,
До чого, й кого, твоя дорога приведе?
Це питання для нього закрите –
Варто захотіти – він знайде усе.
Європейські площі ще не всі відкриті,
ті міста не чули гітари у його руках...
В капелюх лягатимуть долари, євро, інші валюти –
Вдарить по педалях мандруючи по світах.
Поки-що – вірний він дорозі
і новим незвіданим шляхам...
А коли заб’ється серце у тривозі:
заведе сім’ю, збудує дім, посадить сад. 19.04.2011
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=296637
Рубрика: Лірика
дата надходження 28.11.2011
автор: Яна Бім