Завірюха гойдає снігу смуги,
Насипа кучугури по вікна,
Завиває диким звіром від туги,
Губить наші сліди непомітно.
Грає вітер на арфі Еоловій
В піднебессі шматуючи струни,
Припорошує віти оголені
День зимовий й бреде сніжно-сумно.
Я втечу від морозу лукавого
Та й сховаюсь в затишній хатинці
І зігріюся міцною кавою...
Засіяють вогні на ялинці.
Рік минулий позначу віхою,
Ще одну перекину сторінку.
Із душі прожену сніжну віхолу
І відчую тепло літа взимку.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=296596
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 28.11.2011
автор: Тамара Шкіндер