ПЕСИК ПОМЕР У ЧОЛОВІКА

Песик  помер  у  чоловіка.
Вірний  друг  був  -  що  й  казати,
Його  господар  –  горемика
Поніс  до  церкви  відспівати.
           Звернувся  у  храмі  до  отця,
           Став  сльозьми  його  благати,
           Щоб  піп  той  песика  –  мерця
           Зміг  у  церкві  відспівати.
Знай,  заблукавша  ти  вівця,
Піп  став  збуджено  кричати.
Людей,  хрещених  до  отця,
У  храмі  можу  відспівати.      
             О,чоловіче  ти  нікчемний,
             З  анафемою  з  церкви  йди!
             Святий  отець  благословенний,
             Скажіть,куди  ж  мені  піти?
Через  дорогу  процвітає
Церковний  є  кооператив.
Там  піп  і  чорта  відспіває,
Якби  ти  гроші  заплатив.
               А  чоловік  святого  просить:
               Ви  не  могли  б  мені  сказати,
               Чи  тисячі  їм  гривень  досить
               Мого  собачку  відспівати?
Я  бачу,  чоловік  ви  вчений.
Гріха  на  душу  ледь  не  взяв.
Що  ваший  песичок  хрещений,                
Чому  ж  ти  зразу  не  сказав?
                             Ш.В.С.  12.2007р.

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=296579
Рубрика: Сатира
дата надходження 28.11.2011
автор: Степанич