І билось серце в унісон,
Не знаючи,що буде завтра.
Ти,як підробка від Луї Вітон,
Ще випаде забута нами карта.
Душа все тернами блука,
Пусте житя й німі образи.
Отут розрада ж проросла,
Немовби в фізиці,як фази.
Яке важке оте прозріння,
Що хочеться померти,а не жити,
І вічне,вічнеє моління..,
Як це можливо,щастя все розбити.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=296511
Рубрика: Лірика
дата надходження 28.11.2011
автор: Колос надії