я бачила,
як ти падав
із неба:
не променем –
обігріти,
не каменем –
догоріти,
не дощем –
воскресити,
і не росою
у смарагдові
пахощі трав...
ніби, попелом –
граційно витаючи,
осідав
я бачила,
як ти сходив
із неба:
Янголом
осяя́нним,
Принцом
у білих стро́ях,
Лицарем
сподіва́ним,
античним
Героєм,
Чоловіком
коханим…
гостем!
просто
людиною…
перехожим
стороннім
просто…
схо́дина
за сходи́ною –
незупи́нно
ворогом!..
затуляю долонями очі –
мороком!..
переддо́світним
мороком
ночі
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=296450
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 28.11.2011
автор: Валя Савелюк