а від тебе ніхто і не вимагає багато
просто вчи економіку, затикай ніс у тролейбусі
восени збирай листя,
в грудні починай ловити язиком сніг
хіба казали що це буде просто?
тикайся носом з кутка в куток
з людини в людини на пішоходному переході
впевнена ти знайдеш того хто оцінить
красу вибитого вікна і плісняви на стіні
без технічних умов і гостів
не вистачає твоїх пальців поміж моїх.
я вийшла на вулицю
пробити мінусовим повітрям голову
п"ятнадцять нижче нуля -
пощастило-не пощастило
хлопчик в ісландській шапці
махає мені з вікна тролейбусу
а ні, він просто витирає скло
коти гризуть мої пальці,
степові пташки видирають
пір"їнки з куртки, гілки з судин
світе, я віддам тобі всю себе без залишку
тільки дай ще трошки інтернету безлімітного
і бананів в супермаркеті чимдешевших.
Головне тут любити,
маньяків за деревами, під дверима,
політиків, вчительок, всю ці невичерпну хуєту
тоді по закінченню
прийдуть три повільних черепахи
з дивовижними прозорими очима
і відкриють суперважливі істини
архітектоніки космосу і справедливості
головне вміти чекати
головне вірити
а поки дивись
як сніг розлітається під фіолетовим ліхтарем.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=295578
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 24.11.2011
автор: Snail