Ти знаєш, як розбиваються мрії
На дрібнесенькі друзочки шкла?
Коли згорають усі надії,
Як свічка згорає до тла...
Коли хапаєш руками повітря
І наспівуєш тишину,
Набираєшся знову терпіння,
Починаєш ще раз війну.
Суміш пороху й сталі черкає легені,
Котиться зовні сльозою,
Замуровані вікна, зачинені наглухо двері…
В сусідній квартирі знущається хтось над струною...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=295248
Рубрика: Лірика
дата надходження 22.11.2011
автор: Настя Мозгова