Я в істеричнім монолозі
сама з собою не в ладу
печальна осінь вже не в змозі,
мене любить... я й не прошу.
Щось шепче вітер - з небом розмовляє,
я йому заздрю від душі,
блаженний той, хто крила має,
а решта всі - раби земні.
Перегорнула ще одну сторінку
(щось почерк зіпсувався зовсім)
так нерозбірливо, з сірим відтінком -
"В усьому винувата осінь".
Ось тут рядки прямі, а далі криво,
щось про любов тут і надію (він би знав...)
Навчи ж повірити у диво!!!!!!!!!!
ТОЙ, хто цю книгу про мене писав......
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=294979
Рубрика: Лірика
дата надходження 21.11.2011
автор: Lyubow