Моя земля…

Моя  ти  славна  ненько  Україно!
Що  прокладала  свій  нелегкий  шлях.
Я  хочу  щоб  була  ти,  мов  перлина
І  не  згасала  іскорка  в  очах.

Тим  шляхом  йшла  так  довго,  ти  до  волі,
Терпіла  страшний  голод  й  муки  ти.
Боролись  у  нерівному  двобої,
За  тебе  твої  дочки  і  сини.

Не  впала  перед  Ханом  на  коліна,
А  правдою  боролась  за  життя.
Моя  єдина  ненька  -  Україна,
З  надією  дивилась  в  майбуття.

Нехай  загоїть  час  пекельні  рани,
Щоб  процвітала  цвітом  і  жила.
Щоб  тихим  був  у  берегах  світанок,
Немеркнучою  сила  щоб  була.

Нехай  ніколи  не  померкне  слава
Й  звитяга  Берестецьких  козаків.
Хай  буде  завжди  вільною  Держава,
Для  твоїх  внуків,  правнуків,  синів.

Хай  розвівається  твій  стяг  у  небі
І  колосяться  ниви  на  полях.
Хай  сонце  усміхається  до  тебе,
Встеляючи  тобі  в  майбутнє  шлях.

У  Бога  попрошу  тобі  здоров'я,
Щоб  жив  народ  спокійно  без  війни.
Зростало  покоління  щоб  в  любові
І  щоб  була  ти  вільною  завжди.

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=294644
Рубрика: Патріотичні вірші
дата надходження 20.11.2011
автор: Тетяна Горобець (MERSEDES)