А у тих, які нам
Нарочито вгризалися
в панцир, була тінь,
наче віск, і пітьмою
вкривалися сотні
непроханих станцій.
Так лиш хвоя тікала
крізь наші задихані
пальці. Одиноке
відлуння, усмі́х
опромінена доля.
І замислено близько
чиясь не шагренева
шкіра, і маски із лусок.
Ти потрапив у цей
лабіринт. Тут на тебе
не тиснуть піски.
І усі парасолі
усторч розкидатиме
вітер. Твій дім - це
акваріум, де за воду -
дощі сотень вимерзлих
ринв. У цій нірці
згубився клавір
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=294643
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 20.11.2011
автор: Бука