Я перестав вже сумувати,
Я перестав блукати,
Я й перестав кохати.
Почав спогади свої я поважати,
Ніяк за ними не страждати,
Лиш з тиха згадую, як було тоді
І хоч, як я не пручався,
Час своє, та й доказав.
Він зітер ту біль пекучу,
І повернув до волі,
Тепер я жити буду по новій дорозі.
Буде там нове щастя,
Буде там і новий біль, страждання.
Буде приємно там мені,
Хоч деколи і в самоті...
Тож низько я вклоняюсь часу,
За те, що вилічив,
За подарований урок.
Від чого є тепер натхнення
Життю радіти і йти до нових відкриттів..!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=294589
Рубрика: Лірика
дата надходження 20.11.2011
автор: Василь Великий