Мері та динозаври

так,  дивись  і  давись  усіма  поколіннями
генерація  ікс,  ен  або  пе
куди  вони  всі  престарілі  скоти,  скотилися
де  знаходяться,  розвиваються?  п"ють?  деградують?    де?

от  ти  існуєш  в  своєму  
постмодерному  ліжечку
у  блакитній  сукенці  з  супер  мереживом
тобі  чотири  і  ти  не  встаєш  вже
Мері  Темпер  моя,  фізично  обмежена
хоча  йосип  правий  авжеж
"дійсність  це  те  що  там,  в  голові"
а  в  твоїй  голові  не  існує  меж
тебе  навідують  динозаври  
в  пальтах  з  кишенями  повними  пилу
приносать  апельсини,  айстри  і  пастилу
грають  в  фашизм,  совок,  анархію,  спорт-лото
але  ніяк  не  спинять  гру

від  їх  стародавнього  галасу  
солодощів
і  стіни  невідомих  слів
тебе  розриває  наскрізнО
в  горлі  намертво  застрягає  подих
ще  немає  дев"ятої,  ще  не  пізно

трицератОпс  відкриває  свою  пащеку
засовує  в  неї  дитячу  русяву  голову
мері  бачить  середину  динозавра
і  в  його  середині  мокро  та  холодно
німіють  ноги
там  дві  легені  
із  соломинками  та  шматочком  лимона
мовляв  вдихай,  видихай,  давай
в  чотири  ще  ранувато  в  рай
на  одній  легені  пише  мир
на  другій,  ясно  діло,  -війна
а  з  котрої  тобі  там  посмертно  повітря  брати
ти  вже,  мері,  якось  сама  
подумай  і  вибирай

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=294073
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 18.11.2011
автор: Snail