Ти не кажи: "Без нього все пропаде." Не варто.
Світ стояв та й буде.
Тобі із неба ніц не впаде так просто.
А його забудеш.
Забудеш, знаю, лиш повір. Не перший він і не останній.
Ти все ж людина, а не звір. І не овечка на закланні.
Усе ще буде... Теплота. І сльози щастя і цілунки.
Ти не одна. Ти не одна! І не шукай в вині рятунку.
І не кури в вікно самотньо, пускаючи кільчатка диму.
Ви розійшлись. І це природньо. Лиш сліз своїх, лиш сліз не стримуй!
Поплач. Поплач! Усе минеться. Як це банально б не звучало.
Та смуток сміхом відгукнеться. Життя на ньому все ж не стало.
Я знаю, боляче, нестерпно, але ти зможеш. Ти зумієш!
Зомліє біль твоя тихенько .Ти ще цього не роумієш.
Та ти полюбиш, покохаєш. Усе почнеш спочатку раптом.
І хоч цього і не чекаєш, захопишся новим етапом
Свого життя, свого польоту. Лиш зрозумій: ЦЕ ВСЕ РЕАЛЬНО.
І курсу не міняй, пілоте, хоча звучить воно й банально.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=293645
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 16.11.2011
автор: Інга Хухра