… щоб бути великим,
потрібно хоч раз пірнути в калюжу
із дна котрої видно, як рухає вітер хмари,
полоще сонце коси в розтоплених сльозах неба.
Приклеїтись одною сльозинкою
до рамок сухої підошви,
що вдавить тебе інертно
у землю до дна – до ницості,
щоб ранком росою веселою
бриніти гімни сонцю...
Піднятись ефіром чистим до
хмар, що рухає вітер.
Великим можна стати,
лише побувавши маленьким,
й підставивши юне обличчя
передсвітанковій зорі.
***
... чтоб быть великим
нужно хоть раз очутиться в луже,
со дна которой видно, как гонит ветер тучи,
солнце полощет волосы в расплавленных слезах неба.
Прилипнуть одной слезинкою
к подошве чужого ботинка,
что вдавит тебя инертно
в асфальт до дна - до низости,
чтоб утром росой веселой
звенеть в ожидании рассвета.
Подняться эфиром чистым, столкнуться с
холодным облаком, которое гонит ветер.
Великим стать можно только лишь, побывав маленьким,
подставив лицо юное предрассветной заре.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=292765
Рубрика: Верлібр
дата надходження 13.11.2011
автор: manko