Сонце заходить і ніч настає,
Туманом холодним затягує все.
Той морок душевний,
Той сміх крізь сльозу,
Затягує болем який не прощу.
Прощати, кохати, болить звідусіль.
Молитись. Спинися!!!! Не хватить вже сил.
Спинися!! Благаю…
...
Та вже не зумів
Сховати той розпач далеко в кутках
Пронизливим криком далеко в думках
Не можу кохати я більше її!!!!!!!!!!!!!!!!!!
…..
Іронія долі. Кохання десь є,
Та смуток душевний усе замите
P.S. мій маленький експеремент, спробував якось по новому писати
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=292221
Рубрика: Лірика
дата надходження 11.11.2011
автор: Tauri