Ми народжуємось, живемо, виростаємо, помираємо.
За своє життя ми встигаємо багато чого зробити,
Та водночас нічого путнього.
Як часто ви дякуєте своїм батькам за подароване вам ними життя?
Мабуть ніколи. Хоча можливо є ті одиниці які це роблять.
От я наприклад ніколи цього не робив. Але обов’язково скажу.
Я маю це сказати. Подякувати своїй Мамочці за життя яке Вона мені дала.
Сказати як я її люблю. Я не зразковий син.Я жахливий.
Таких як я ще треба пошукати. Таких мерзенних скотин.
Скільки нервів я Їй вимотав. Скільки крові висмоктав.
Кілометри і тони. І як тільки Вона мене терпить.
Мабуть це просто материнська любов.
Колись мені здавалось, що вона мене не любить,
та я помилявся. Я був просто дурний.
Та я і зараз дурний. Але я хоча б це усвідомив.
Я знаю, що Мамочка мене любить, так само як і інших моїх сестричок і братика.
Боже, я вдячний Тобі зате, що Ти пославмені їх. Це щастя.
Я їх дуже люблю. Так, ми часто сваримось,але я за них порву любого.
Життя віддам і не буде жаль.
А чого жаліти? Нічого. Нічого жаліти. Воно і так не належить мені.
Подароване батьками, яке їм вручив Господь.
Мені не жаль віддати його заради рідних,близьких і дорогих мені людей.
Ви ще досі сидите в теплі і нагодовані і жалієтесь на те, яке погане у вас життя???
Роззерніться довкола. Вам чудово живеться. Ви подивіться на тих бідних,
нещасних, бездомних, знедолених дітей.
У яких немає нічого. Ні їжі, ні тим паче батьківської любові.
Та ви маєте цілувати своїм батькам ноги,за те як Вони стараються для вас.
Зі шкури пнуться, аби вам було добре.
Та ви поїдьте в Африку, або хоча б ввімкніть BBC і подивіться на тих дітей які там живуть.
Але вони щасливі. Не маючи нічого, ВОНИ ЩАСЛИВІ.
Щасливі що живуть. І їм достатньо цього.
Звичайно вони не відмовляться від хорошого одягу,
смачної їжі,електротехніки. Від всього що маєте ВИ.
І ви ще досі скаржитесь?
Ну тоді ви повні ідіоти.
От я насолоджуюсь кожним моментом свого життя.
Я займаюсь улюбленою справою, в мене є чудові батьки,
в мене є брат, сестри, родина, найкращі на світі друзі.
В мене є все, що мені потрібно. Звичайно без труднощів не обходиться,
але без них життя не було б таким цікавим і не передбачуваним.
Я радий що я живу. Хоча моментами хочеться просто здохнути.
Але це просто розум затьмарюється і я не думаю про що думаю.
Життя прекрасне! Радійте тому, що ви народились на цей світ!
Так, він не ідеальний. А хто казав, щосвіт має бути ідеальним?.
Ідеального немає нічого!
Ми самі маємо його вдосконалювати, ідеалізувати, але не нищити!
Ні. Боже, скільки прекрасної природи знищується щодня.
Скільки лісів вирубують, а назад не засаджують.
Ми не цінуємо того, що нам дав Господь.
Ми нещасні. Ми нікчемні. Ми не достойні бути володарями цього світу.
Але нажаль Бог не подумавши наділив нас такими привілеями.
Так давайте будемо гідними правителями.
Припинемо війни, зупинемо всі суперечки,почнемо відновлювати
природу і світ зокрема.
Потрібно діяти, а не сидіти склавши руки.
І не забудьте подякувати своїм батькам!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=292216
Рубрика: Лірика
дата надходження 10.11.2011
автор: Fagotyst