Очами-зорями вдивляється в нас ніч,
Так низько темне небо нахилилось.
Прошепочи лише ім'я моє - поклич,
Щоб я прийшла й назавжди залишилась!
У кожнім погляді коханім розчиняючись,
Сплітаючись щомиті кожним вдихом,
Заживемо собі ми пробачаючи
Чекання довге, ледь не ставше лихом.
Тобі я стану мрією здійсненною,
А ти мені увесь заміниш світ...
Щасливою твоєю полоненою,
Я буду ангелом боронячим від бід.
Чекаю, вірю, мрії усміхаючись,
Щоб далі йти з тобою пліч-о-пліч...
Тому, до тиші так нічної прислухаючись,
Благаю я : " Поклич мене, поклич!"
Наталья Козак
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=291976
Рубрика: Лірика
дата надходження 09.11.2011
автор: Ниагара