Спомин

Стишено  скрипить  в  леваді  вітер,
Загойдавши  трави  в  теплий  сон,
Посхиляв  свої  голівки  –  квіти  
Синьоокий  в  надвечір’ї  льон.
Проситься  до  пам’яті  дитинство,
Бродить  в  травах  спомином  часу,
Осідає  полум’яним  блиском,
Заквітчавши  зорями  росу.
Не  стомлюся  я  в  твоїй  гостині
Знов  перебирати  ті  літа.
Пригорнувшись  до  волошок  синіх
Забрести  б  дитинством  у  жита.

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=291634
Рубрика: Лірика
дата надходження 08.11.2011
автор: Тетяна Луківська