О ця закоханість юнців,
Щоб застрибнути до штанців.
Кохання плутають з бажанням,
Та розкидаються зізнанням.
Що у ночі серед дубів,
Коли ще терен і не цвів.
Він був моїм, а я його,
Не треба більш мені нікого.
А потім перестав дзвонити,
А я не знаю що роботи.
Розбите серце, розпач, біль,
І ось бере її вже хміль.
А там де хміль, там чоловік,
І знов тремтіння губ, повік.
А вранці голова болить,
І поруч з іншим вже лежить.
Була його, а він із нею,
Ховала це вже за брехнею.
Ось так пішла десь по руках,
А схаменулась вже в роках.
Сама однісінька у ліжку,
Лікує вже стареньку ніжку.
Нікого поруч, вже сама,
Виходить все було дарма.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=291597
Рубрика: Лірика
дата надходження 08.11.2011
автор: Линник Анатолій