Чому мовчить оголена душа?..
Хто вкрав у неї тисячі емоцій?
Так дивно... Як і завше – дні спішать,
А та, чомусь, не спрагла без вірша...
Невже квітує на другому боці???
Я випробую ту чудну віршем,
І в неї, вірю, вражень буде злива!..
Та де бенкет?.. Аж від образи щем...
Душа не просить звуку й світла ще,
Вона глухоніма, але щаслива...
6 листопада, 2011р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=291155
Рубрика: Лірика
дата надходження 06.11.2011
автор: АнГеЛіНа