сидять
на верхівці
всо́хлій,
на окремих
гілка́х
минулого,
два
насуплені,
змерзлі
кру́ки.
одвернулися
в різні сторони
два
чорні
символи
самотності
неприка́яної
і розлуки.
дме
пронизливий
вітер,
торохтять
мертві гілки,
як
трухлих
спогадів
пересохлі
кістки,
зацвяхо́вані
у хворій
пам`яті
поминальні
дзвони –
взаємно
себе
хороним.
дивляться
хо́лодно
на таку
симво́ліку
двійко
янголів з неба –
так
нам обом
і треба…
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=291101
Рубрика: Лірика
дата надходження 06.11.2011
автор: Валя Савелюк