Зимовий ранок дихає в плече,
на склі мені лишивши візерунки.
Я вкутаюсь від холоду плащем
й до кави я зігрію зимні руки.
Всміхнусь до позолочених листків,
що памороззю вибиті на вікнах,
не осінь вже, лише зима - напів
вторгнулася в природу непомітно.
А хтось вчорашню проповідь забув,
притишеного вітром, падолисту,
й мені його розпуку і журбу
морозом фарбував над раннім містом.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=291024
Рубрика: Пейзажна лірика
дата надходження 05.11.2011
автор: Halyna*