Я хвора на твоє тіло,
Лікувати мене
Зможеш лише ти…
Твої ніжні руки –
То зів’ялі квіти.
Твій нестримний погляд –
Я тону десь у сині хмар.
Твій беззвучний голос –
Я тікаю в незаймані ночі.
Твої сни – я блукаю у них,
Я чекаю на тебе.
Ти злетиш десь у небо…
Я тебе не побачу –
Ти з птахами
Летиш в невідомість…
Ти зникаєш в повітрі,
Розчиняєшся в сонці
І спадаєш на мене росою.
І буде довго плакати небо,
І, промовляючи твоє ім’я,
Воно згадає і зігріє,
В твоїх очах народить мрію,
Твої слова позбавить думки,
В твоїх думок вкраде надію.
Із твоїх рук візьме ті квіти
Оживить й викине у сни мої
На вічну згадку
Про мертвую любов,
Придуману весну,
Жахливе божевілля…
1999р.
́
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=291006
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 05.11.2011
автор: Ольга Стрюкова