Вселе́нна…
все́лена?...
куди
і ким?
вмонтована…
привнесена…
то, отже,
взяла́ся
звідкись,
звіддаля…
мов крап-ля
води
прозорої
(з планетами
і зорями…),
що впала
у середовище
чуже –
воро-же…
не розчиняється…
себе оберігає,
стереже
і ревно береже,
щоб не поглинутись,
щоб не змішатись,
як з неприйня́тною
оліфою густою –
із порожне́чею
властолюби́вою,
позбавленою
творчого Початку –
темнотою…
Всесвіт –
світ (світло, себто)
все… –
все́лене?..
ізвідки?
протистояння світла
царині пітьми…
ніби у герці
понад-
вселе́нському,
зійшлись
в протистоянні
ми:
виходить,
ворожі
і чужі!
наші начала
і світи́ ?...
ти
прагнеш
панува-ти
без межі
в моєму серці…
єдиновладно
і єдино…
і витоптати все,
що є -
що не тобі…
що не твоє…
відсторонитись
мушу,
бо зазіхаєш
на безсмертну
душу….
світло,
засіяне Ізвідкись,
Кимось,
в цій
просторовій
боротьбі
законно
світить…
пітьма
сама
себе обмежить:
ніхто нікому
без останку
не належить,
навіть раби.
ні пагорби,
ані доли́ни…
пітьма
відхлине
і
не
поглине…
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=290687
Рубрика: Лірика
дата надходження 04.11.2011
автор: Валя Савелюк