Ти навіть не спитав мене чому
зелене листя вкрилося снігами,
лиш погляд твій холодний перейму
і знищу відстань голими руками.
На згадку ти мені віддав свій страх, -
мені ж то й свого, друже, забагато.
Ти навіть не спитав: для чого так?
Ти просто побоявся запитати.
А зараз щось вишукуєш в собі...
Ти думав, що не може бути пізно.
Лиш снігом притрусило. Далебі,
нам Бог призначив дві дороги різні.
А як колись боліло і пекло,
і в грудях як щеміло від утрати,
коли в твоїх зіницях тьмяне скло
завадило про щось мене спитати.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=290468
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 03.11.2011
автор: Halyna*