Овва!

Невже  так  насправді  бува…є?  
У  мами  після  роботи  не  болить  голова.  
Річний  звіт  без  проблем  прийняла  податкова.  
Тато  радіє  –  мама  нарешті  здорова.  
Від  нього  їй  подарунок  -  шубка  боброва.  
За  вікном  погода  чудова.  
Відкрив  кватирку,  а  звідти  "пурга"  іграшкова.  
Прийшла  нарешті  зима  кольорова!  
Замість  снігу  –  синя  полова.  
На  дахах  зеленіє  жовта  трава  –  
Мабуть  скоро  жнива.  
На  підвіконні  сидить  біла…біло…  білочка  паперова,  
Бо  не  може  пролізти  до  себе  в  дупло.  
Почалися  дива.  Рот  на  стіні  каже:"  О!"  
Я  дивлюсь  на  все…та  це  ж  казка  нова.  
Чи  це  маячня  ранкова?  
Так  от…  Я  –  Вася,  але  звуть  мене  –  Вова.  
Дива…Свідомість  моя  навпаки  –  ожива.  
На  обличчі  з’явилась  рослинність  пушкова.  
Чарівник  за  спиною  хіхікнув.  Овва!  
Роздув  щоки,  в  нього  хвороба  зіркова.  
Над  ним  сипле  грошима  хмара  дощова.  
Від  цього  квітка  розквітла  суха  лугова.  
Яскраво  буяє  пора  волошкова.  
Не  щипає  зовсім  кропива.  
На  обід  закрилась  шкільна  столова.  
Без  стін  кімнатка  дівчача  душова.  
У  богатиря  враз  стала  м’якою  булава.  
Зверху,  знизу,  зліва,  зправа…  
Гучно  лунає  мелодія  класична  поп-рокова.  
Всюди  панує  атмосфера  святкова.  
З  центнером  одружилася  гиря  пудова.  
Сама  себе  надула  кулька  гумова.  
Язика  взяла  в  полон  чиясь  порожнина  ротова.  
Тепер  у  нього  є  ще  одна  –  оболонка  слизова.  
Черв’як  ліниво  загорав,  але  не  з’їла  його  корова.  
Черепаха  поспішала  аж  піднялася  курява.  
Мовчать  кажани  –  втомила  безглузда  розмова.  
Дратує  лисицю  курка,  бо  у  тої  хода  гонорова.  
Їжею  леву  –  звичайна  айва.  
Перець  гіркий  –  на  смак  цукерка  медова.  
На  постаменті  стоїть  прозора  самотня  сукня  шовкова.  
У  мишки  галюцинація  зорова.  
Виявляється  у  неї  є  шубка  пурпурова.  
Промовила  гусінь,  ставши  метеликом:”Я  знову  жива.”  
По  небу  літає  надувна,  сіра  бджола.  
Не  шкутильгає  конячка,  хоча  стерлась  підкова.  
Лісник  розгублено:”Зникла  діброва.  
Хтось  порубав  її  на  дрова.  
Житимуть  звірі  серед  людей.  Хіба  не  дива?”  
Застудилася  жабка,  ледь  чутно  шепоче:”Ква-ква.”  
Немовлята  навчились  лічити  до  двох.  
Тепер  замість:”А-а-а-а.”  Кричать:”Один,  два.”  
Інша  їм  треба  колискова…  
Затісну  зняла  корону  Королева.  
Замість  неї  тепер  перука  кришталева.  
Щосили  кричить  мавпа  рожева  
в  чорний  горошок,  ось  ці  слова:  
“Овва!  
Невже  так  насправді  бува!  
Оце  так  дива!  
Ось  вам  казочка  нова!  
Суперова!  
Віднині  ставка  зерова  –  
вдача  для  всіх  стовідсоткова!”

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=290265
Рубрика: Пейзажна лірика
дата надходження 02.11.2011
автор: KTATAT