Як вийде сонце,
Встану із колін
Йому назустріч.
Поламаю безліч стін,
Незримих перепон.
Хай ночі дім
Руйнується і падає
Під силою промінь.
Святеє світло
Хай панує в нім,
А стін руїни сім вітрів
Рознесуть в безлічі сторін,
Розвіють морок й темряву.
У просторі німім
Знов буде чути
Чистий злотний передзвін
Проміння. Сонцю!
Мій тобі поклін!
За те, що є ти.
02.10.2010р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=290077
Рубрика: Лірика
дата надходження 01.11.2011
автор: Анастасія Витрикуш