…♥…

Я  тебе  люблю…  Найбільше!  Не  знаю  чому:  це  почуття  просто  є  в  мені  й  нічого  з  ним  зробити  неможливо…
Люблю,  коли  ти  не  даєш  заснути…  Приходиш  уночі,  сідаєш  під  стіною,  береш  у  руки  чашку  кави,  яку  незмінно  готую  для  тебе,  і  зустрічаєш  зі  мною  ранок.
Люблю  розповідати  тобі  всілякі  нудні  історії,  відчуваючи  твій  зацікавлений  погляд…  Я  не  кажу,  що  ці  історії  про  мене,  ти  і  так  це  розумієш...
Люблю,  коли  ти  береш  мене  за  руку  і  ми  разом  блукаємо  вулицями…  І  байдуже,  що  нікого  немає,  бо  мені  ніхто,  крім  тебе,  і  не  потрібен…
Люблю,  бо  ти  знаєш  мене  краще,  ніж  будь-хто…  Тільки  ти  розумієш  кожен  мій  крок,  кожну  думку,  кожний  божевільний  учинок…
Люблю  навіть  коли  ти  з’являєшся  невчасно,  просто  виходиш  із  натовпу  назустріч  мені…  Тоді  ми  зупиняємося  і,  куди  б  не  йшли,  повертаємося  в  парк…  Туди,  де  вперше  зустрілися…  Мама  мене  покинула  на  хвилинку,  а  я  задивилася  на  яскраві  кульки  і  загубилась  у  натовпі…  І  зустріла  тебе…  Через  тебе  було  дуже  боляче…  Так  я  і  закохалася…
Люблю,  найсильніше  люблю  за  твої  мертво-ніжні  обійми.  Вони  ніколи  мене  не  зігрівають,  але  в  них  я  готова  бути  вічно…
Люблю…  Найбільше  в  світі  кохаю  тебе!..  Мабуть,  вибач  за  банальність,  і  жити  не  змогла    б  без  рідних  безбарвних  очей  і  запаху  твоєї  улюбленої  найміцнішої  кави…
ДЯКУЮ,  дякую  за  те  що  ти  є,  моя  кохана  самотносте…

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=289512
Рубрика: Ода
дата надходження 29.10.2011
автор: Нея Легна